* * *
О, істина
як дзенькають ліщинові підвіски...
і в радощах я — в тихій змозі
і я нічого вже не можу написати
я витікаю в Божі сльози
я в істині
я гола кість —
як несказанний провесняний ліс...
невже то істина, що Тобі наймиліше —
це капання із мого серця теплих сліз?
23.11.2008,19.1.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович