У темну тиху ніч ясну
Дивилась крізь віконну шибку
На ніжну та німу зорю,
На вікна іншого будинку.
Така мала на світі цім людина,
Таке маленьке серце в грудях б’ється,
Живе, рахуючи хвилини і години,
Минає ж вічність. Життя-нитка рветься.
Маленькі ручки й ніжки у людини,
Маленький ріст, скупенькі «рухи»;
Вона живе у вирі буднів днини,
Вона радіє, переносить муки.
Такі малі думки у тій людині,
Така маленька голова, а як від них страждає.
Такі малі емоції і почуття у неї,
А як мала душа щоразу завмирає.
Людина на землі – маленька цятка,
А в всесвіті її майже немає.
Та є в малого серця дивна латка,
Мала душа у світі вічному літає.
О людино, ти мала нікчема, згадка!
Якщо немає в тобі серця і душі.
Бо тіло на землі, то просто біла крапка,
Душі і серцю мало місця на землі.
У темну тиху ніч ясну
Дивилась крізь віконну шибку,
Знову на ніжну і німу зорю,
Знову на вікна іншого будинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751654
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2017
автор: Катря Слон