Писать чисто
правдиво
Як у п’ятому класі.
Це бо трапилось дивом,
Що бандит і хлопчурник
Враз зробився — дівчурник
Залюбився в Прекрасність...
Світ мов ліг навпаки;
Бережучись оману,
Хлопчаки
червоніли й дивилися вниз,
на грунтовку
й грудки:
«А він любить її...» —
Проводжали в серцях отамана.
Може, й не давав Бог їм знака,
Чи сміятись, чи плакать?
А в Прекрасності очі і янгола коси...
Голос з серця — таїна... і не одірватись!
А той пліт — на плечах
сам зачав розпинатись...
Бо не вміщую — як вона тихість
зголо́сить...
А кохання німіє:
де Бог возвишає рукою...
А мов човен — а в нім,
в забороненім щасті для хладних —
лише ми, одногодки...
А хто хлюпає щастям
а щастя таємне — рікою! Рікою!
А слова — непотрібні як мед,
але прості й солодкі...
А все серце, а серце!
вмоляюче б’ється
І чого б це? — хто в серці
аж ніби од щастя світленько сміється
А кохання німіє...
де Бог пасму сили веде
і все возвишає рукою
Ах, злетіти б! ах, крила...
аж пліт — як одстав, й піді мною
Ах, янгол, ах,
голос світліший у косах! —
і ти теж за штаке́ту
трималась рукою...
Аж коли невидима Річка
об видиму, що у долині, пле́сне де...
Нині — все... не тільки стрункої сльоза
але й геній високої бесіди...
Нині — скрик... щоб найшлось що —
гарячість долоні над плотом однести?..
...А біжу! і стрибаю!
очам вибухають священнії ве́сни!
Бог —йо зна:
може як дому — уже долітаю! —
крила як янголу — янголи
трохи й ховають...
О, як все, о як все вберігаю...
день до вечора ніби як ходжу —
насправді весь час підлітаю...
як в небувале, так, так, заглядаю...
Не дочекаюсь!
Плесне ж все видиме — об те Невидиме! каюсь:
солодом серця
душею ісходжу... не дочекаюсь!
Що це уважна так мати?
А вже і серце,
і змовлень листя...
зачне об музи́ку
одну
трепетати!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович