О, Україно, рідна моя нене,
Знов твою землю зрошує біда!
І знов війна прийшла на авансцену,
А кров людська тече, немов вода.
Так сталося, що ти на перехресті
Стоїш між ворогуючих світів,
Тому і стала жертвою безчестя
Брехливих ненажерливих «братів».
Ти зберігала в серці віру Божу
Й загарбником ніколи не була –
Тому не раз втрапляла в сіть ворожу
Й вино страждань цеберками пила.
Повстань же, люба, з попелу руйнацій,
Підпережись скривавленим паском,
І знову світлом стань для інших націй
Й води життя для спраглого ковтком.
Прорви цей морок грабежів всесвітніх
І сонцем правди ясно засіяй!
Стань полем віри і чудес новітніх
Та садом милосердя забуяй!
10.092017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751797
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2017
автор: ПВО