Приходиш на світ із криком,
Тебе цей лякає світ.
Спокійним стаєш із віком,
Мовчиш, як багато літ.
Живеш, бо життя батьками
Дароване, як усім,
Ти жив у утробі мами,
А нині на світі цім.
Ти носиш ім’я – людина,
Зовешся так на землі,
У тебе своя родина,
Життя на родиннім тлі.
Державу шануй родинно,
Завжди будь на висоті…
Бо втрата ім’я – людина,
Найбільша втрата в житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751809
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2017
автор: Віталій Назарук