Сидить пташа біля вікна,та щось собі пищить,
Воно дурне іще, не знає,як на світі жить.
Загляда в вікно, він бачив птаху неземну,
Лише з весною цю зрівнять зумів красу.
Та що зробити із красою, що в неволі,
Бо в клітині для пташини не існує долі.
Лишень мука, дні за днями, пір'я опадає.
Бо без неба для пташини і життя немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751859
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2017
автор: Lisa