У одному старшім класі
є такий собі Василь,
вчивсь погано в менших класах,
а тепер і поготів.
Бали, заліки, конспекти,-
це Василь забув давно,
він завжди чека перерви,
аж живіт йому звело...
Ось перерва. Ну звичайно,-
все йому тут по плечу:
"Розступіться,- кричить Вася,-
що не бачите, спішу!"
До буфета біжить вправно,
пиріжок з"їв, ковбасу,
вафлі, печиво, цукерки,
все! Наївся досхочу.
Там штовхнув, а там ударив,
ну який із нього зиск,
він стриба, свистить, сміється,
навкруг нього крик і писк...
Зупиня вчитель суворо,
малюки тікають пріч,
всі дають йому дорогу,
він штовхається й кричить.
Ось іде сюди директор
зупинити Василя,
старший вчитель, як інспектор,
Василеві докоря -
Що таким не місце в школі,
пора гнать таких давно,
А Василь у коридорі
встиг розбити вже й вікно...
Ось закінчилась перерва,
та Василь ще невгава,
докоряє вже завгоспу,
що курити не пуска.
Де ж знайти йому управу,
зупинити як його?..
Цей Василь, скажу по праву,
справжнє, вибачте, хамло...
Є такі у вашім класі?..
Може звуть і не Василь,
просто рима так вдалася,
кажуть: "Є...І не один!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2017
автор: геометрія