Вщух вітерець. Дощем прибило пил.
І сонечко схиляється над вечір...
Людині Бог дарує стільки сил!
І стільки ж їй ваги кладе на плечі...
То й добре. Бо солодка ця вага,
Ця перед Господом відповідальність.
Вона дорожча за усі блага,
Бо душу вводить в істинну реальність.
Віддатись Богу — ось і весь секрет...
І Він тоді таке... таке дарує!
Він друг... І Він проникливий поет..
Його краса й любов усім керує...
[i]
11.05.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751956
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2017
автор: Петро Рух