Мов в летаргії спало моє тихе слово,
І дощ сумлінно вибивав стакатто.
Від лету лебедя прокинулось раптово,
Життя заграло барвами строкато.
Вдихнув натхнення, як ковток води в пустелі,
Влилося в душу щастя неймовірне.
І світла спектр пробився крізь пітьму тунелю,
Полинула на крилах у глиб ефірний.
Лебідкою літаю між хмарин з птахами,
І міріади слів-зірок у небі.
Думки палахкотять яскраво світлячками.
Спасибі за натхнення, любий лебідь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)