337* все прийму, як належне, від часу і долі
Що смерть? – зустріну в мирі; я ж стрічав
Найкращих друзів, щастя день, кохання?! –
Все в світі цьому має від начал
Завершитись. – Живу – і геть зітхання!
338* де ж ти, літо моє? вже й шляхи загубились у часі…
Літу-квіту уклін – напувало ти келихом щастя.
Честь вам, юні роки, – хоч зумів час лукавий вас вкрасти,
Та купалося серце у повені радостей мрійних!
І коханню уклін – бо робило щасливими нас ти!..
339* трави росяні покажуть, де я був цю ніч…
Закосичу щастя-радість, що в очах твоїх,
Переллю у пам'ять серця хміль вина кохання,
Заховаю перед світом від любові гріх…
– Та сліди від твого дому по росі – в світання…
340* вересневій, золотоволосій:
чи ти, жінко-щастя, чи осінь-мольфарка ворожить?..
А на свято любові сьогодні мольфарка запрошена,
І чаклує лиш нам, і ворожить кохання вином.
– Зізнавайся, то осінь малює дива за вікном,
Чи від тебе всі чари під небом, що зорями зрошене?!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751991
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2017
автор: Касьян Благоєв