************
Торіч весна зоріла у красі,
Заручена із березнем і боса,
А нині осінь бродить по росі,
Розхристана, руда, простоволоса.
Тоді найперша провесінь-любов
Соромилась проклюнутись словами,
А восени не так нуртує кров:
Поглянь, уже-бо осінь поміж нами.
О, ті чуття трояндами цвіли
У дні палкі закоханого літа,
І ми жагу невтолену пили,
До нас сміялись промені - і діти.
Буяло те, що звалося життям,
І ти впивався любими вустами -
Кохання зачарованим питтям...
Поглянь: уже-бо осінь поміж нами.
Хоч скільки ще ступати по стерні
Й напій життя полинно-п'яний пити,
Благословляю ті короткі дні,
Коли судилось жити - і любити.
Знов защебечуть весни молоді
Закоханими юно солов'ями...
Твої вуста - спіткнулись об мої,
Хай осінь заблукала поміж нами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752003
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.09.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)