[i]Виливати час із дощу,
Відрізнятися собою,
Як пожежник тлінність гашу
Життєдайною водою.
Ну як тоді шкодувати
Ілюзій - сестер невгамовних,
Буду їх напувати
Келихом зілля повним.
І так по краплинах збирати
Океанічний спокій,
Потім дарма розсипати
Чуття - птахів синьооких.
Й перехожому віддать парасолю,
Стати під струмінь думок,
Тішитись цією гастроллю,
Що весь до нитки промок...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752010
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2017
автор: Мандрівник