І ЗНОВУ ВОКЗАЛ…

І  знову  вокзал,  і  знову  перон  
Кажу:  «Бувай»  на  мить  коротку  
Почуттів  Рим  палю,  мов  Нерон  
І  вдягаю  на  душу  суму  обгортку  

А  потяг…  Його  залізне  нутро  
Наскрізь  пропахло  розлукою  
Місяць  шкірить  гостре  ікло  
За  надій  сховавшись  перукою  

І  звиваються  колії  зміями  
Що  на  світанку  приповзуть  до  столиці  
Життя  спокусить  новими  подіями  
І  хитро  примружить  очиці  

З  натовпом,  в  ритмі  шаленім  
Поспішатимеш  до  місця  призначення  
А  я  чекатиму  в  містечку  маленькім  
На  наше  солодке  побачення  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.09.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2017
автор: Леся Приліпко-Руснак