Віє прохолодою осінній вітер,
Кружляє листя в розмаїтті барв.
Золотиста осінь з своїх листочків-літер,
Пригадала як ти колись мене кохав.
Йду, милую своє око,
Тривожить душу ностальгія,
І раптом, зовсім ненароком,
Сталась зустрічна подія.
Ти і я, серед осінньої краси,
Без жодних слів, одне лиш здивування.
У серці вогник ніхто не погасив,
В обох в очах - кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2017
автор: Оксана Городецька