Осінь волочила свої коси
По землі, жовтенькими листками.
Щось мале, обшарпане і босе
Стало у стосунках поміж нами.
Щось Оте, з очами як у неба,
Тихо з сумом пісеньку співало.
Наче саме в тому є потреба,
Наче саме те не вистачало.
Говорив ти про якісь дрібниці,
Що важливі у житті твоєму.
Що я часто говорю дурниці
І роблю все завжди по своєму.
Я ж дивилась на Оте маленьке,
Що стояло на життя дорозі.
Те, що сльози сіяло дрібненькі
І чекало щастя на морозі.
Осінь волочила свої коси
По землі, жовтенькими листками.
Щось мале, обшарпане і босе
Стало у стосунках поміж нами.
©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко