Розучилася бути слабкою -
Сонце з небом ношу на плечах.
Не за мене до тла спалиш Трою,
Не за мене піднімеш меча.
Хто в упряжці – на того й вантажать,
Інших стріне заслужений бал.
Голос внутрішній глипає стражем
І вбачає у всім кримінал.
Вийду в поле – звільнюся від себе?
Чи на скелю – і світ весь до ніг?
Той, хто рве десь у нутрощах греблі,
Норов стишити так і не зміг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2017
автор: Оксана Дністран