Я мовчки слухала слова гострі як леза,
Що монотонно розтинали моє серце.
І кожне слово, кожна твоя теза
Заглиблювали з болі й сліз озерце.
Мозок кричав, що вже здається досить,
Не можна просто так собі мовчати!
Збагнути треба, він і не запросить
У свою долю, досить вже чекати!
А я чекала і душа бажала
З тобою разом крокувати поряд.
Мабуть занадто сильно я кохала
І з радістю ловила кожен погляд.
Я мовчки слухала слова гострі як леза,
Що монотонно розтинали моє серце.
І кожне слово, кожна твоя теза
Заглиблювали з болі й сліз озерце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко