Я цвях гострив. Робота не тяжка,
Настільки примітивна – учень зможе,
Стирала піт замащена рука,
І місяць у вікно дививсь вороже.
Він знав для чого плід моїх трудів,
Тому і не приховував емоцій,
Палав червоним неприкритий гнів
Та вітер застигав на кожнім кроці.
А я гострив. Для мене то був хліб,
А не забава зовсім, не спокуса,
Залізна крапка до віджитих діб
Якогось хлопця. Кажуть, що Ісуса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752216
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2017
автор: rutzt