З російського дивлюся в українське
Из русского в украинское рвусь.
В долоні лагідниши, материнські
Я сердцем и душой всегда тянусь.
Моя родная мама Украина
Такий спокусливий, великий шмат.
И для хабада - сладкая малина
Для інших таемничий аромат…
Манливисть території та недрів
Позволит истребить совсем людей
Церковні куполи твоїх соборів
Не сократят количество смертей.
Та й смерті ці мабуть закономірність-
Пьет чашу горькую моя земля…
За тє, що втратили богам ми вірність -
На черно-белое делить наш мир нельзя.
Як прикро, як болюче, та огидно
Что люди стали хуже поросят…
У поросятка доля безвихідна
А люди за своих – то отомстят.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752283
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: мирика