Ми на мові вітрів
Ще спілкуємось й досі.
І весільну кадриль
Витанцьовує осінь.
А безплідність душі,
Як ранкова Аврора,
Сяє так, що дощі
Поховались по норам.
І пливуть кораблі,
Наче космосу тіні.
Люди, дайте Землі
Розговітись опівдні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752286
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: Олександр Киян