Ой ти, осене,не лякай мене,
не лякай мене своїм холодом,
притруси мене сріблом й золотом,
не лякай мене і морозами,
окропи мене диво-росами...
Ой ти, осене,не страши мене,
не страши мене своїм гомоном,
оживи мене легким дотиком,
не страши мене голим гіллячком,
полікуй мене своїм зіллячком...
Ой ти, осене, не суши мене,
не суши мене болем й голодом,
пригости мене своїм солодом,
не суши мене й мою душеньку,
захисти мене, ніби руженьку...
Ой ти, осене, не згинай мене,
не згинай мене своїм рокотом,
обласкай мене тихим шепотом,
не згинай мене вітром й бурями,
а потіш мене сонцем й зорями...
Ой ти, осене, не марнуй мене,
не марнуй моє біле личенько,
посміхнись мені в тиху ніченьку,
не марнуй мене сизо-сірістю,
освіти мене любо свіжістю...
Ой ти, осене, не захмар мене,
не захмар мене громом й зливами,
а дощами вмий не тужливими,
не захмар мене буревіями,
оспівай мене переспівами...
Ой ти, осене, не згуби мене,
не згуби мене своїм норовом,
огорни мене теплим поглядом,
душу не згуби й моє серденько,
віднови мене стиглим зернятком...
Ой ти, осене, захисти мене,
захисти мене й Україну всю,
поможи всім нам зупинить війну,
щоб країна знов розвивалася,
а доля з людей не сміялася...
Отож, осене,не лякай людей,
в тебе ж вистача золотих ідей,
підкажи ти їх і мені, і всім,
як збороти зло, що іде з верхів.
щоб усе страшне кануло в архів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: геометрія