Сходить сонце.Так гарно... Сходить сонце!
Промінням душу наскрізь прогріває.
Осене, присядь...Ще не підводься, -
Он хризантема вік свій доцвітає.
Іще троянда в стомлених пелюстках
Тримає ніжні аромати літа,
Ще чорнобривці у туманних муках
Про свій вогонь бажають гомоніти,
Іще бджола не куштувала грушу,
Блакить небесна ще не посіріла...
Ти пишеш на листочках "... мушу... мушу..."
Горіхи оббиваєш, мов здуріла.
Заходить сонце... І стає так сумно...
А я за літом пташкою б летіла!
Багато вчинків здійснюєм бездумно...
Лишень тому, що так душа звеліла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: Дарія Типчук