Україна, моя Земле,
Із тебе я вийшов.
Може там де гай зелений
В тебе світ залишу.
Ми усі для тебе рівні .
Ладна годувати
Всіх гуртом чи по одині,
Як та добра мати.
Так візьмемо ж в руки, браття,
Молот та лопати,
Зробимо наш дім багатим,
Поладнаєм хату.
Зійде сонце над горами
Та над стиглим полем,
Над лісами, над річками
Та над синім морем.
Розквітай же Україно –
Неосяжний краю.
Все віддам тобі єдиній,
Все що в серці маю.
25.10.1998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752379
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: Євгеній Рослик