Золочені Церкви, та панськії палати,
Та всюди ради… ради.. ради..
Порадилися – розійшлись,
Мов гади ситі розповзлись.
Бо крові щедро обпилися,
Людської,
упирі трикляті…
А як тій мамі, у тій хаті?
А як їй в ніч страшну заснуть?
Коли весь мороком окутий
Десь там синок її лежить?
Та може вже повіки спить..
Над ним кричать, ревуть гармати
А ви отам – про рай та пекло
Нам знову будете співати?
То досить вже давно –начхать…
Яке ж то пекло отце чути,
Коли не ладен ворухнути
Хлопчина тілом, молодим.
Коли десь там – вогонь та дим..
А Ви гуляєте Ви ситі..
Знов пику мочете в кориті, у злотім
Ваш рай для вас .. Для нас святим
Те пекло стало.
Бо під час зради
не входить рай у білі хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)