Ти обіцяв багато так мені,
Життя казав я матиму як казку.
Та бачу я частіше сірі дні…
А серце не розумне прагне ласку.
Так вогко і похмуро на душі,
Хоч і не так багато мені треба,
Мабуть тому гірчинка у вірші,
Що часто не достукатись до тебе.
В пітьмі проблем ловлю твої долоні,
У відповідь лиш холоду стіна...
Туманом сльози стеляться солоні,
Терпіння натягнулася струна.
Яка от – от на шмаття розірветься,
Не просто склеїть почуття розбитті,
Вгамуй тривоги зболеного серця,
Моєму небу подаруй блакиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: Наталка Долинська