А вже наші літа повертатимуть скоро на осінь,
Соловейко в саду відщебече в останнє для нас,
У широких полях відцвітатимуть сині волошки,
І багряним дощем затанцює для нас перший вальс.
Але свою любов даруватиму я кожен день
І повір у житті нам з тобою нічого не треба,
І нехай на порозі вже осінь стоїть -
Нас з тобою завжди зігріватиме сонячне небо.
А давай ми зупинемо літо... хай тільки на мить,
І нехай у полях літні трави давно вже покошені,
Та у грудях зрадливо так серце щемить,
Ми з тобою ще зовсім не звикли до осені...
І хай осінь туманами срібло у коси впліта,
Ми разом, ще за звичкою,тішимось зоряним літом
І ніяка в житті нам з тобою пора не страшна,
Якщо в наших серцях забуяла весна білим цвітом.
Та кохання своє даруватиму я кожен день
І хай сумнів ніколи думки твої не тривожить
Це не осінь, не осінь це ранок холодний лишень...
Осінь взяти в полон нас ніколи з тобою не зможе.
26. 09. 17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752410
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: іванесса