Я п’ю життя маленькими ковтками,
Щоб смак цей розтягнути на роки.
І штопаю надірване нитками,
А, як болить, то тисну до щоки.
Проте свій вік прожити прагну довго,
Млини життя дарують борошно…
А літопис протоптує дороги,
Де доля вишиває полотно…
Тут можна заблукати між стежинок
І захмеліти в висохлій траві.
Та ти в житті зробив для себе вжинок,
Де день прожитий – крапелька крові.
Щоб смак життя залишився надовго,
Смакуйте подароване життя…
І не звертайте із шляху прямого,
Бо в часі не буває вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752521
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2017
автор: Віталій Назарук