До кінця добігає вересень
Незабаром знову зима
Літо бабине гріє леготом
А в душі спокою нема
І ось ось із журливим клекотом
В теплий край відлетять журавлі
Ну а серце стискається щемотом
Що лишив я на грішній Землі
У житті, як на довгій ниві
Все було і радість, і печаль
Неймовірні пригоди, та де ви там
Та мені за минулим не жаль
Виростали в нас діти - всіх тішили
За недоспані ночі не жаль
Непогані з них люди виросли
Можна сміло дивитися в даль
Та й онуки у нас найкращі
Кожний має свої фінти
Незалежні, чуйні й роботящі
З ними можна й у битву іти
Та на старість хотілося б спокою
Трішки щастя й тепла
А взамін лиш рікою широкою
Безнадія між нами лягла
Я попробував трохи розвіятись
Знову в жилах заграла кров
Та холодним душем на голову
Розчарувала нова любов
І невже так я маю загинути
Не лишивши, як зірка слід
Ти скажи, моє щастя, де ти
Чи чекати тебе вже не слід ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2017
автор: М.С.