отже, з ваших батьків постала
челядь свята в господарстві у бога,
а будинок його стояв на основах
апостолів та пророків;
а ісус христос – камінь наріжний.
але ви, але!
чи будували ви добре, що тепер сидите
в зруйнованім будинку безпорадні?
багато з вас народжується для неробства,
для життя, як в печі, й для неславної смерти, –
для злоби та презирства – ви, жалюгідні трутні!
ті, що мали будувати та відновлювати,
простягніть до мене ваші руки,
– чи далі дивіться благально на заможні чужі краї,
щоб не бути вам порожніми урнами для праху.
ваша будова – недобудована, незміцнена і безверха,
ви сидите на соломі тут в соромі,
й дивуєтеся, як взагалі могли
взятися щось будувати для бога в святому дусі
– дусі, що над водами ширяв,
що був, мов ліхтарик
на спині в черепахи.
дехто дивується: "як нам любити ближнього нашого?
адже ж любов має бути дієва, як єднання бажання з бажаним!
маємо наше покликання, щоб давати –
боже, даремне покликання.
ми стоїмо тут на розі. – що ми їм принесемо?
– нічого, лиш пісню,
що її ніхто не слухає, мов нічого нового в ній.
терпимо тісняву, стираємо з неї плісняву,
сподіваємося з усієї сили, придасться комусь не на гній".
ви! чи добре ви збудували без наріжного каменя?
все лиш базікаєте про людське, не про стосунки з богом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2017
автор: Crystal view