Все ж не треба казати - те, що не треба,
Не треба казати, коли зайві слова.
Не ліки вживаю, а тільки плацебо -
Плацебо як небо - паралельна крива.
Не треба казати принаймні у голос,
Знаєш, краще залиш несказанними їх.
Нехай зрозуміє й запише все Хронос,
Бо несказанне слово - не скоєний гріх.
Не треба казати слова недоречні
І може сьогодні обійдемся без них,
Бо слова є завжди такі небезпечні -
Особливо для грішних й ще більш для святих...
Не треба казати і краще змовчати,
Бо як слово нещире - недобре воно.
Хоч іноді, прагну до вітру кричати
Й пірнаю у небо, на самісіньке дно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752814
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.09.2017
автор: Валерій Кець