Жук-рогач (товстий, багатий)
Виповз навесні із хати:
Все цвіте у старім лісі,
Тож, надумав одружитись.
Ось угледів він бджолу:
«Панно, зараз підповзу,
Зачекайте, поспішаю,
Пропозицію я маю!
В ваші форми, смужки, «жу»
Закохався старий жук!
Пропоную разом жити
І нічого не робити.
Я багатий, маю все ―
Що ви скажете на це?»
Усміхнулася бджола:
«Де я тільки не була,
А нахабності такої
Не стрічала ще ніколи.
Я галявинки всі знаю,
Квітів аромат вивчаю,
Щоб найкращий мати мед.
Розумію наперед,
Де корисне, а де ― ні.
Нащо, жуче, ти мені?
Друже, перш ніж одружитись,
Треба грамоті навчитись!»
Слухав жук, махнув рукою
І сховався з головою
Знову у своїй хатинці
Як звичайно, наодинці.
Хто лінивий до навчання,
Хай не мріє про кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752973
Рубрика: Байка
дата надходження 30.09.2017
автор: Олена Ляшенко