Злетів, як голуб на узвишшя слави,
Із трактора воно піднявся… по стіні.
Знемаг Майдан, заблимали заграви,
На хвилях… несусвітньої брехні.
Спить Україна бідна і похмура,
Лиш схлипи часом чутно… і хрести.
О, де ви Кобзарі… де ж їх бандура?
Зросли… мохами в шпорах мерзлоти.
Десь там… у синЯві небесна сотня,
Замовкли в пісні птахи й цвіркуни.
Горить, як спалах, заповідь Господня,
Знов топчуть Степ ординські табуни.
Ростуть за муром з каменю палаци,
Будують зайди замки … як кроти.
В мошну пакують вкрадені припаси,
Вже від жадоби… репають ск.ти.
Бардак повсюдний, терор і цензура,
Пусті джерела… в хвилях блювоти.
Зловісна тінь, знахабнІла похмура,
Тримає нас… в задвірках темноти.
Пора сказати: - «Досить люд.паси»,
Ви знавіснілі вщент… від наркоти.
Для вас скінчилась опера Паяци…
Тож хали… ваші, знищимо сліди.
Мури розіб’єм, виорем криниці,
Для солов'їв розчистимо гаї.
Не місце слизням погреба, мокриці,
У пеклі вас чекають... шахраї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2017
автор: Миколай Волиняк