я вижила. змогла. я відболіла.
зібрала душу з тисячі уламків,
була чужа, утомлена й безсила,
не знаючи чи втримаюсь до ранку.
то було важко. ніби ніж у спину.
а потім - тижні реабілітацій.
і як тепер забути я повинна
твоїх долонь несказані вібрації.
лишилась пустка. ходить як сновида
той спогад що лишився замість тебе.
від нього віє холод Антарктиди,
і більш нічого. я дивлюсь на небо:
знаходжу спокій. а тебе не знайду.
така собі іронія іроній.
я вижила. а далі якось стане.
хто раз тонув - удруге не потоне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2017
автор: кохананірвана