Вчительці
На душі ти вічно молода,
бо свою любов даруєш дітям,
ніби та цілющая вода,
що дає життя усім суцвіттям.
Як про тебе згадую у снах,
у яких малим іду до школи,
то веснію цвітом у садах,
до якого щастям линуть бджоли.
Вчителько кохана,
Ненько моя мила,
вічна тобі шана,
що мене створила.
Хай тебе кохають
діти твої любі
і завжди згадають
не в журбі і злобі.
У житті я буду вдалині
сповивати свій весняний цвіт
на ясній, незнаній цілині
відкривати дивом цілий світ.
Там усі розходяться дороги,
та додому серденьком прилину,
до шкільного, рідного порогу,
бо завжди озвуся твоїм сином.
Вчителько кохана,
Люба моя ненько,
хай пора весняна
прилетить скоренько.
Щоб твоїм синочком
бігти малим кроком
знову із дзвіночком
сісти до уроку.
Віктор Цвіт 01.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2017
автор: Віктор Цвіт