[i]Знову осінь на весь екран, -
Театр абсурду чи вир - океан,
Може пива смачного стакан ?
Входжу повільно в її стан.
Карнавали думок серед хмар,
Ще мерехтить надія - пульсар,
І жебонить пташиний оклик -
Прощальний піднебесний ролик.
Шипшинові дні на тернях серця,
Віру плекати крихкі кілогерци.
Хвилі ловити від її антени
Поміж тонкої павутини.
Уже дивлюся телепрограму,
Бачу ведучу - пані жовтаву.
Вона знає більше, чим моя уява...
А листя падає - сумбурна лава.
А холод тішиться неначе у драмі,
Яке ж бо заплутане життя - орігамі,
Які ж бо у долі шляхи - перевертні...
Нехай хоч у фільмі буде портвейно.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753190
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2017
автор: Мандрівник