У сонливу літню ніч , коли дехто поспішав заснути , а хтось ще не встиг прокинутись ,відбувались метаморфози . Я сидів на підвіконнику і спостерігав , як стара шкіра лущилась і повільно опадала на підлогу . Шар за шаром , відривались старі тривоги , сумніви з легкістю злітали додолу , а гнів був настільки мізерним , що й зовсім розтанув у повітрі .
Місячне сяйво змінило траекторію і освітило моє праве плече . Небо було безхмарним , тож деякі зорі все ж відблискували у тьм'яній блакиті . Тихо . Спокійно . Лиш час від часу залітав прохолодний вітер і омивав моє зблідле обличчя .
Раптом , щось затріпотіло у серці — почали обриватись спогади . Жахливе , та сповнене любов'ю дитинство , шкільні роки , навіть обличчя батька почало забуватись . Деякі спалахи виринали , інші ж тонули в абсолютній пітьмі . Душа не прагнула в космос , проте вона навіть не здогадувалась , що була там весь цей час .
Дорослішати — це дуже боляче і ще нестепрніше , коли це відбувається в один момент . Все , що я збирав впродовж цих років розліталось у просторі . Приховані образи , страхи , мимольотні усмішки , слабкості , вагання — усі накопичення відривались від мене .
Досвід тяжкої роботи навчив мене цінувати гроші і ставити правильні цілі . Не відчувалось почуття самотності . Не хотілось нестримного кохання . Хотілось просто жити .
Обезсилений , я впав на ліжко .Недавні порізи на руках майже загоїлись .Перетворення добігали кінця . . , а може й початку . Лиш одне залишилось не змінним — бажання зустріти тебе . . .
25.06.17 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753231
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2017
автор: Моряк