Розбавлені фарби лягли оксамитом на душу,
Хтось їх обдурив, посміхаючись мило ув слід,
Я приспані очі цілунком осіннім зворушу,
Смаком горобини розбавлю засмучений глід.
Хай світ зажевріє, зіп'є раннє сонце в зеніті,
У бабинім літі намисто зодягнуть зірки,
Ляні волошки ув осінньому стиглому житі,
В розбовтаних фарбах шукають гучні вітряки.
Одіті дощами, зомліло напоєні хмелем,
Зітхають у відчаї- жити б іще одну мить.
Їх вітер минув, доторкаючи скроні ув кленів,
Упав на тополі- приліг, на хвилину, спочить.
Поспи, вітругане- змарніло розоране поле,
Засіяний смак тополиної, десь гіркоти.
О, Осене- панно! Скуштовані холодом- кволі,
У фарбах розбавлених стигнуть ті, літні стежки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753263
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2017
автор: Леся Утриско