Трава пожовкла, мов вогонь
Що пробирає темряву душі,
Пливуть немов рікою всі сліпі
По майданах і площах,
Кайданами окуті із іржі...
Сонце розкидає своє лушпиння,
Ти ловиш сухе проміння,
Йде заклик до нової революції
Люди хробаки, більше не пишуть конституції,
Депутити вдаються до нового виду проституції...
Ти хочеш спіймати, хоч крихту надії
Без сумніву пірнаєш у мрії.
Клекочеш мов пташка безкрила в гаю,
Надії немає, немає, немає і цьому кінця!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753274
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.10.2017
автор: Anetty Li