Їду сьогодні на весілля,- Яке ж воно нині весілля,-
у стольне місто, в Київ-град... уявить хочеться мені:
Внучці везу благословіння церква, вінчання і застілля,
і побажань вінок,й порад. й які співатимуть пісні?..
Так зрозуміти усе хочу,
хоч і важкі,й тривожні дні,
думки мої,як сни пророчі,-
давнє нашіптують мені...
Колись було й моє весілля, Роки мов хмари відлетіли
ой,як же швидко час злетів, давно коханого нема...
і без напоїв, як в похміллі, А ми ж друг друга розуміли,
й чарівність тих предавніх днів... тепер в душі моїй зима...
Вміли по-справжньому любити,
разом і в радості, й в біді,..
усе зуміли пережити:
В Мирі, Любові і Труді!..
Ну що ж весілля, так весілля, І привітання, й побажання,-
побачу все й відчую я... підготувала звісно я...
Поїздки, зустрічі, застілля, Зустрічі, любощі,зізнання,
й новонароджена сім"я!!! й любов у кожного своя...
Зустрінусь з родичами знову,
вже рідко бачимося ми...
Можливо це й не випадково,-
у Київ-граді, між людьми...
Багато нового дізнаюсь, Уже закінчую писати,
про наречених й про рідню, донька гукає вже мене,
і на добро я сподіваюсь, немає часу в неї ждати,
і на любов вічно живу!!! їде вона й мене везе...
Трохи поїздки я боюся,
бо вже ж роки такі мої...
За два-три дні, як повернуся,
той допишу усе тоді...
28.09.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2017
автор: геометрія