В загравах ніч здригається від болю
А вибухи шматують небеса…
Вогняні кулі котяться по полю,
Свистить крізь сон кістлявої коса…
У місті й селах – відчай і зневіра:
Куди сховатись? Як малят спасти?
Сирен не дали владні бузувіри.
До хмар гриби продовжують рости…
Чужі й знайомі згуртувались люди:
Без паніки лишають рідній дім.
Тікають в безвість, мов якісь приблуди,
Одягнені й прикриті бозна-чім…
Це – арсенал, черговий, вибухає!
Під час війни злочинний знов підрив!?
Це – підлість кінці у вогні ховає,
Всі, хто “бабла” війною “наварив”!
Ще “бахкає”, а вже з екранів брешуть
Усі, хто зброю мав би берегти!
Безсовісні нездари вправно “чешуть”
Замість біду страшну застерегти?!
Невже у котре “вислизнуть” “муженки”,
Чи зробить влада зрештою почин:
Нездар й убивць скарає Порошенко,
Чи кров людська і сльози ні по чім???
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 02.10.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753393
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 02.10.2017
автор: Кіндрат Корінь