***
Все минає, і образ твій
розтає у димах осінніх.
Я печаль бережу – не cпий!-
ця отрута лишає іній.
У буденності – свій падеграс…
В цьому танці є щастя крихта.
Я повірити хочу в нас:
там, де промінь, – вмирає крига.
Я у віршах печаль несу.
Ти читай. Не питай : «А що се?..»
Меланхолія - дивний сум:
тихо містом гуляє осінь...
жовтень 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2017
автор: Надія Позняк