Гаптує осінь диво-килими –
Зна ж бо, немає кращої майстрині,
Коли ж обійме ставу гладь крильми,
Від подиву вода у нім застигне.
Побачивши земний казковий рай,
Гроза остання простір сколихнула,
Осінній день пташок у гурт збира
Й земля, здалось, полегшено зітхнула.
Гарцює жовтень в вітру на крилі,
Обтрушує з дерев останнє листя,
Втекло далеко літо у брилі,
І журавлі у небо піднялися.
У гай шукає стежку листопад,
Простеле скоро килими із листя,
А коли їх накриє снігопад,
Заснуть листочки, мов дитя в колисці.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753519
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.10.2017
автор: Ганна Верес