Копаєм черв’яків і парим кашу,
картоплю варим і макуху трем,
бо завтра вихідний на радість нашу
і на рибалку ми нарешті йдем.
На мотиля наметиляв
я піввідерця карасів,
допоки крутиться земля –
рибалки ми один і всі.
Вудилища старанно ревізуєм,
в запас берем грузила та гачки,
і скептиків насмішок геть не чуєм,
і мимо вух пускаєм їх шпички.
На мотиля наметиляв
зо три десятки карасів.
допоки вертиться земля –
ми рибаки усіх часів.
Лиш тільки-тільки небо засіріє,
ми мов солдати знову на ногах,
і не рибалка той з нас, хто не мріє
тримать найбільшу рибку у руках.
На мотиля наметиляв
я півкорзини карасів,
допоки крутиться земля –
рибалки ми один як всі.
Вигадливіших в світі не зустрінеш,
мисливцям навіть фору ми дамо.
Нам очерет немовби рідні стіни,
там юшку варим, там же й живемо.
На мотиля наметиляв
зо три десятки карасів?
допоки вертиться земля –
ми будем голі й без трусів.
В нас якостей нема нехарактерних,
романтики ми щирі й моряки,
і не існує в світі більш упертих,
ніж ми – прості рибалки й рибаки.
На мотиля наметиляв
я цілу низку карасів,
допоки крутиться земля –
рибалки ми один і всі.
03.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753520
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 03.10.2017
автор: Олександр Мачула