Стукоче дощ. І хай! Йому радію,
Як іграшці новій мале дитя.
Я ж чую його! Я жива! Я мрію
І віддаюся різним почуттям!
Вдягло на плечі небо шаль печалі.
З-під лоба хмуро дивиться садок.
У мене ж радість днесь на п’єдесталі.
Подяки слово лізе у рядок.
Осінній день вітри до себе горне.
Сховала пташка дзьобик, лапи - кіт.
Грунти згубили свої пружні форми.
Ну, а моя душа іде в політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)