Коли зігнуть тебе роки
І в самоті хвороби змучать
Та будуть роз'їдать думки
Про гіркую життєву участь.
Коли не зможеш більше жить
У немочі та в самотині,
Й захочеш назавжди спочить,
То взнаєш як живу я нині.
Коли побачиш як старий
Стоїть і милостиню просить.
А погляд згаслий і сумний
Ніхто з людей не переносить.
Коли гидливо обійдеш,
Здаля побачивши старого,
То знай таким я буду теж
І також житиму убого.
19.09.99
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753601
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.10.2017
автор: Георгій Федорович