- Ти плачеш?
- Та, ні, – то все осінь.
Сльозиться нахмурене небо,
Лист долу летить та голосить:
- Не треба! Не треба! Не треба!
Не треба
дощами збивати
В відрізки спіральні маршрути –
Вицокують бризки стакато:
- Забути! Забути! Забути!
Забути
про пестощі вітру,
Проміння обійми тремтливі,
Наснагу, теплом оповиту,
Не в силі! Не в силі! Не в силі!
Не в силі
здолати тяжіння:
У прожилку долі – волога.
Злітають униз обважнілі –
Тривога...Тривога...Тривога...
Тривога
у дугах калюжі
Луною здіймається наче –
Дощ човники топить байдуже.
Все плаче.... Все плаче.....Все плаче.....
- Ти плачеш? Замерзла? Не треба!
Минуться і холод, і сльози.
- Так, плачу. Я плачу із небом –
Всередині мене ця осінь.
Ця осінь... Ця осінь... Ця.......осінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753607
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2017
автор: Серафима Пант