Досить дивна це річ - пам’ять... Вона ж як флешка - у кожного своя. А у деяких - навіть по три : для роботи, для особистих фото, для фільмів, музики і чого тільки.
А в когось - лише одна і лише на два гігабайти. І що ж йому робити? Не можна ж усього вмістити в тих нещасних двох гігабайтах!
Доводиться час від часу видаляти старі фото, відео, музику... Спогади одним словом...Уявляєте, який нелегкий то крок, видалити старі файли? А , власне, для чого їх видаляти? Може, нехай собі там живуть, щоб кожен раз можна було до них повернутись. А як же тоді з новими? Адже з часом змінюються музичні смаки, старе добре кіно не хочеться дивитись сотий раз, і не тому , що знаєш напам’ять кожну цитату, а тому, що фінал завжди один і той же.
Але якби ж тільки це! Найбільша вада старих файлів - ностальгія. Дивний такий душевний стан, коли фото змушує згадати, пісня говорить ехом минулого...Заново змушує тебе пережити все за 3 хвилини. І відтворює, ні, не найяскравіші уривки, а найдрібніші деталі... Ось що найстрашніше: кожна деталь лежить у твоєму сховищі, яке відкривається ключиком з минулого. Хочеться іноді згубити той ключик. Вкинути в річку, подарувати подрузі, залишити на зупинці або просто відкласти подалі.
А що робити, коли не можеш стерти спогади, або ніби стираєш, а вони якимось чудом вертаються? Допоможе тоді лише вірус, дуже потужний вірус, який з’їсть усе до решти , не тільки звільнить флешку, але і перезапустить цілу оперативну систему.
Стирайте старі файли, частіше чистіть пам’ять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2017
автор: Ксеня Шелест