Десь із гори, із самої вершини,
Там де крига , мов білий сувій.
Ріка стрімко набирається сили,
І в долину спішить , як у бій.
По дорозі гуркоче в камінні,
Пада долу з гори водоспад.
затихає в широкім надмінні,
Та не може вернутись назад...
Так і ми забуваємо уроки,
Що дає нам постійно життя.
З плином часу коротшають кроки,
І в минуле немає вороття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2017
автор: TOTOHA II