Цей світ якийсь не зовсім дужий.
В нім так багато суєти,
Так мало: «Як ся маєш, друже?»,
«Чи не втомився хрест нести?».
Байдужість в’їлась – не відмити,
Пустила корінь у нутро:
Голодного не знає ситий,
Нагого - той, хто у хутро.
Так мало сонця у долонях.
Здобути щось – життя рушій.
У грудях сохне серця сонях.
В снігах окраїни душі.
Тут дужий – в значенні здоровий.
Будьмо сонцями одне для другого!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)