Ти поплач, моя осінь, ще теплим дощем,
Змий із душі увесь осад життєвий.
Бачиш, у сірому небі рваним ключем,
У даль летить журавлів клин журливий.
У мокрій мережці лине лячне курли,
Дощ поглинає розпачливі звуки.
Тремтячу надію у вирій понесли,
Бути живими, вернути з розлуки.
04.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2017
автор: Валентина Ланевич